Штучна трава для футбольного майданчика давно вже не розкіш, а необхідна вимога для комфортної та безпечної гри. І якщо ще 15 років тому її виробництвом займалося лише кілька великих фірм у Європі та Америці, то сьогодні на ринку є покриття з усіх куточків світу як від відомих виробників, так і від кустарних та ангарних кооператорів. На перший погляд ці покриття для непосвяченого споживача нічим не відрізняються. “А що там може бути особливого – зелений ворс, його висота ті ж 40 мм, та ж чорна основа … це ж не телефон або автомобіль з масою характеристик вибрати …”. Здавалося б…
Однак, після укладання, одні покриття служать 10 і більше років, інші стають непридатними через 2-3 роки. Безумовно, багато в чому термін служби покриття залежить від якості робіт з його укладання. Але саме технічні характеристики покриття мають визначальне значення. Розглянемо основні з них, на які треба звертати увагу під час вибору покриття.
Спосіб виробництва.
Для розуміння показників спочатку трохи про спосіб виробництва штучної трави. Називається він – тафтинг. Його суть полягає в набиванні стібків нитки в основу тканини. Після закінчення процесу набивання на зворотний бік основи наносять латекс, що скріплює волокна. При цьому гачки, що набивають стібки, мають леза, які розрізають петлі. Таким чином виготовляється трава з розрізним ворсом.
А тепер безпосередньо до основних характеристик штучної трави.
1. Матеріал ворсу.
У якісному покритті ворс виготовлений з поліетилену – він більш еластичний і зносостійкий. Покриття з ворсом з поліпропілену не варто розглядати (якщо такі взагалі хтось пропонує). Однак зараз можна зустріти штучну траву з комбінованим ворсом-наприклад, 60% PE та 40% PP. Зроблено це для зменшення вартості покриття. Природно на шкоду якості.
2. Тип ворсу.
Виділяють два основні типи – монофіламент та фіброволокно. Фібрильований ворс складається з безлічі дрібних волокон, пов’язаних між собою.
Монофіламентний ворс є одиночними нитками, що імітують окремі стебла трави. При цьому фібрильований ворс зазвичай виготовляється з тонкої нитки з низькою щільністю. Такі покриття можна використовувати лише на невеликих майданчиках для маленьких спортсменів для здешевлення вартості майданчика. На полях з інтенсивними навантаженнями такий тип ворсу нині практично не використовується.
3. Лінійна щільність нитки.
Вимірюється в DTex. Вона виражає відношення довжини до маси та визначається як вага волокна на 10 000 метрів довжини. Наприклад, 10 000 DTex означає, що волокно довжиною 10 000 метрів важить 1 кг. У покриттів середнього класу цей показник становить 10 000-12 000 dtex. У більш якісних – від 14 000 і більше. Штучна трава для футбольного майданчика із щільністю нитки менше 8 000 dtex підійдуть лише для майданчиків із невеликими навантаженнями, де ігри проводитимуться нечасто.
4. Товщина, ширина та вага ворсу.
Очевидно, що чим більше товщина і ширина ворсу, то він буде міцнішим. Однак і тут усі виробники йдуть на хитрощі, вигадуючи для ворсу різні форми-овальний, ромбоподібний, лінзовидний тощо. При цьому збільшуючи одну величину, наприклад, ширину ворсу і вказуючи її в технічних характеристиках, забувають про іншу – товщину (або навпаки). Тому при виборі покриття доцільно звертати увагу на вагу ворсу – він точніше відображає поєднання ширини та товщини ворсинок. Якісні покриття мають вагу (або щільність) ворсу більше 1000 г/м2, середні 900-950 г/м2. Менш 900 гр/м2 мають покриття з низькою якістю.
5. Відстань між рядками.
Верстати, що набивають ворс, мають калібр. Цей показник часто називають Gauge. Вимірюється у частинах дюйма. Більшість покриттів для футбольних полів мають відстань між рядками 3/4″, що становить 19,05 мм або 5/8″ – 15,87 мм.
6. Кількість ворсинок на м2.
Один із найважливіших показників якості покриттів. Чим більше на м2, тим більше насичено виглядає покриття і тим довше воно служить. Середнім вважається 90 000-100 000 ворсинок/м2. У якіснішого покриття їх 120 000-140 000. При цьому варто звертати увагу саме на кількість ворсинок. Найчастіше у характеристиках виробники вказують лише кількість стібків чи уколів на м2. Однак в одному стібку може бути різна кількість ворсинок – від 8 до 16.
7. Щільність основи.
Нитка ворсу вбивається в основу. Від її щільності залежить якість покриття в цілому. Багато виробників на цьому заощаджують, завдяки чому можуть дати нижчу ціну на покриття. Якщо висоту ворсу можна побачити, щільність ворсу промацати, то на основу вже не всі звертають увагу. Її щільність визначається вагою на 1 м2. Чим більша щільність основи, тим міцніше в ній сидить ворс. Крім того, ворс додатково фіксується в основі за допомогою так званої вторинної основи. Різні виробники при цьому використовують різні матеріали. І тут знову можна добре заощадити, запропонувавши при цьому привабливішу ціну. У якісних покриттях ворс залитий латексом. Деякі використовують бітум (найхитріші та найдешевші – нічого). Тому важливо при виборі трави для футбольного поля звернути увагу на вагу первинної та вторинної основи. Чим вони більші – тим вища якість покриття, але, відповідно, ціна. У покриттів середнього та високого класу загальна вага основи повинна бути не менше 1200-1300 гр/м2. Інакше при експлуатації ворсинки швидко випадатимуть із полотна, і футбольний майданчик почне «лисіти».
8. Наявність сертифікатів.
Часто продавці для підвищення статусу свого покриття, вказую, що воно має сертифікат FIFA одна зірка або навіть дві зірки. Насправді такі сертифікати видаються не покриттям, а готовим полям з цим покриттям. Видається він після безлічі тестів, що проводяться на полі – відскок м’яча, кочення м’яча, коефіцієнт ковзання. І тут вже багато залежить від якості укладання покриття, від його засипки. Можна взяти найдорожче та якісне покриття та зіпсувати його неякісним укладанням, поховавши під засипкою усі технічні переваги ворсу. Єдиний сертифікат, на який варто звертати увагу – це сертифікат про проходження покриттям тестів Lisport. У цих випробуваннях перевіряють на скільки штучна трава для футбольного майданчика стійка до ультрафіолету та зносу на спеціальних верстатах. У висновку сертифіката вказується, скільки циклів покриття зберігає добрі показники до того, як почнуть виявлятися ушкодження. Якісні покриття повинні витримувати щонайменше 100 000 циклів із навантаженнями.
Резюме.
Таким чином, вибір якісного покриття не такий складний процес. Важливо звернути увагу на технічний опис, який додається до кожного покриття. При виборі штучної трави ціна не має бути визначальним чинником. У будь-якому випадку стандартний футбольний майданчик – задоволення недешеве. При цьому доцільно витратити на нього на 10-20% більше, уклавши якісніше покриття, і мати якісне поле протягом 10-12 років.
Вибір завжди є – важливо правильно його зробити
